Пропагандисти поширюють у соцмережах інформацію, посилаючись на «статтю» NY Daily News, буцімто студія Paramount Pictures на замовлення «Кварталу 95» розпочне зйомки блокбастера «Ціна перемоги», присвяченого життєвому шляху Володимира Зеленського від коміка до президента. За їх твердженнями, режисурою займеться Джеймс Менголд, а на головну роль розглядаються Шон Пенн, Шая Лабаф або Джеремі Реннер. Бюджет фільму нібито оцінюють у 115 млн американських доларів. Утім це фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту VoxCheck. Вони з'ясували, що вебсайт, який опублікував цю новину, був зареєстрований 18 січня 2024 року, незадовго до появи фейку. При цьому сайт позиціює себе як видання, засноване в 1975 році журналістом Дж. Р. Мак-Дугласом, інформація про якого відсутня у відкритих джерелах. Назва видання на сайті вказана як Ney York News Daily, хоча правильно повинно бути New York News Daily. Фейковий ресурс намагається імітувати справжнє американське видання зі схожою назвою, засноване в 1919 році, яке має гарну репутацію. Легко переплутати два сайти через схожість доменних імен. Контактна інформація на фейковому сайті є неповною або незрозумілою, з використанням заповнювача тексту, що підкреслює його сумнівну надійність. «Видання» описує себе як еталон журналістики, проте публікує суперечливі статті, що не відповідають стандартам об'єктивності та чесності, а дублюють фейки російської пропаганди, особливо щодо ЗСУ.

Вони також виявили профіль «продюсера» в соціальній мережі Х, звідки, ймовірно, походили твіти, у яких інформацію поширено вперше. На час написання цього тексту доступ до сторінки був обмежений, проте існує архівована копія. Використовуючи інструмент для ідентифікації осіб PimEyes, аналітики VoxCheck встановили, що фотографія насправді належить венесуельському хірургу Генрі Гарсії. Отже, фальшивий акаунт нібито продюсера Paramount Pictures на платформі Х було створено спеціально для публікації інформації про неіснуючий фільм «Ціна перемоги».

Сценарій згаданого фільму, який дають пропагандисти, теж виглядає досить неправдоподібно. Наприклад, в одній зі сцен президента Зеленського запитують про велич України, на що він відповідає критикою ситуації в країні, зокрема згадуючи роки під владою режиму і олігархів, обмеження свободи слова та порушення прав людини. Важко повірити, що українська студія дала б згоду на такий сценарій у теперішніх умовах.

До того ж пропагандисти згадують, що співпраці між Paramount Pictures і студією «Квартал 95» нібито посприяв режисер Олександр Роднянський через його компанію AR Content Studio, яка раніше працювала з Paramount TV. Проте немає публічно доступної інформації, яка підтверджувала б цю співпрацю. У 2022 році Роднянський справді згадував про плани зняти фільм з американською компанією Anonymous Content про російське вторгнення в Україну на основі статті Пітера Померанцева «We Can Only Be Enemies», з Мирославом Слабошпицьким як режисером. Про стадію реалізації цього проєкту наразі інформації немає.

Paramount Pictures, «Квартал 95», Джеймс Менголд, Шон Пенн, а також Джеремі Реннер теж не оголошували про створення фільму «Ціна перемоги» про Президента України. Жодне надійне світове чи українське медіа не підтверджувало цієї інформації. Крім того, на сайті IMDb, що є найбільшим ресурсом про кіно, немає інформації про зйомки такого фільму про Зеленського.

Поширюючи подібні фейки, пропагандисти хочуть дискредитувати Зеленського. Мовляв, поки в Україні скрута, президент витрачає купу коштів на фільм про самого себе. «Детектор медіа» спростовував й інші фейки, спрямовані на дискредитацію Зеленського.

Австралійський національний мовник ABC випустив документальний фільм «Українська війна: Інша сторона», у якому британський журналіст Шон Ланган висвітлює війну очима російської сторони.

У фільмі, зокрема, поширюються такі наративи російського агітпропу:
- у 2014 році в Україні відбувся державний переворот;
- українці з Донбасу хотіли до Росії;
- українці — нацисти, яких підтримує Захід;
- Буча — це фейк;
- ЗСУ використовують мирних мешканців як «живий щит» й обстрілюють цивільних;
- Росія не розпочинала війну, вона її закінчує.

Тобто, в намаганнях показати «іншу» сторону, Шон Ланган фактично надав росіянам майданчик для виправдання агресії проти України. Про це пишуть в Центрі протидії дезінформації при РНБО.

Поширення таких матеріалів на міжнародну авдиторію є підіграванням Росії та приниженням українців, які сьогодні кровʼю виборюють право на свободу й незалежність. Раніше ми писали, що посол України в Австралії Василь Мирошниченко назвав стрічку «еквівалентом чаші блювотиння», звернувся до міністерки комунікацій країни й попросив пояснень від телеканалу.

Крім того, в лютому 2024 року британський журналіст зняв подібний документальний фільм з окупантами під Авдіївкою, який також перетворився на оазу російських наративів.

Пропагандисти в соцмережах поширюють фотографію та відео, які нібито зображують виставку, присвячену другій річниці війни в Україні, в Музеї сучасного мистецтва (MoMA) в Нью-Йорку. Автори цих дописів стверджують, що там відбувалася тематична виставка, де українські військові були представлені як «купка відходів». Фото також показує «історію» в інстаграмі з інформацією, пов'язаною з виставкою під назвою «Heroiam Slava». Втім це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці сакартвелського проєкту MythDetector. Вони з'ясували, що насправді на цих відео — виставка митця Вільяма Коббінга і вона не має жодного стосунку до України. В музеї також не проводили жодних виставок із назвою, на яку посилаються пропагандисти.

Фактично відео демонструє проєкт сучасного митця Вільяма Коббінга під назвою «Соціальна речовина», який складається із серії відеоробіт, скульптур та виставок. Основним елементом проєкту є глина, а сам митець у ньому досліджує складні взаємини між людьми, зануреними у безформні купи глини, де керамічні предмети і телевізійні екрани зливаються в одне. У роботах часто зображено людей, частково вкритих масою глини. Коббінг представив цей проєкт у 2023 році і сам поширював відео про нього в соціальних мережах. Ця виставка відбулася не в MoMA в Нью-Йорку, а була проведена в рамках Британського бієнале кераміки в галереї Air Space.

Пропагандисти поширюють подібні фейки, щоб дискредитувати ЗСУ та створити хибне враження того, що цю дискредитацію підтримують і в західному культурному просторі.

Проєкт «По той бік новин» зробив публікацію про нову молодіжну субкультуру з назвою «Сущность», яку додають до назви міста у відповідних телеграм-каналах. Спочатку це схоже на ще одне місце для онлайн-спілкування підлітків, де учасники публічно висловлюють свою думку про певну особу, пропонуючи адміністраторам нові фотографії. Проте насправді це перетворилося на публічне цькування. Деякі дописи шокують дорослих: «плюньте на неї/нього», «обходьте десятою дорогою», «посилайте на…», «бийте ногами», — це лише деякі з закликів, які можна побачити в цих телеграм-каналах.

Більшість публікацій там нагадують помсту друзям чи знайомим або колективне цькування однокласника чи однокласниці. Для того, щоб образити або підставити когось, достатньо відправити через спеціального бота фото того, хто викликає неприязнь, та розповісти гидоту про нього. Фотографії вибираються найневдаліші, щоб підкреслити «ненормальність» жертви ще більше. Інформація береться з відкритих джерел, адже підлітки часто самі публікують у соціальних мережах свої фотографії, де вони можуть виглядати дивно — це свого роду підлітковий тренд. Або замовники можуть чекати на свою жертву та сфотографувати її — як папараці.

Адміністратори таких каналів не несуть відповідальності, оскільки всі дописи анонімні. І навіть не було випадків покарання за це. Деякі канали пропонують жертвам дізнатися, хто їх замовив, та/або видалити допис, але це коштує 200-400 гривень. Не так багато, але для дитини це може бути відчутно.

За словами фахівців проєкту, ще не всі забули заклики до дитячих суїцидів через «гру» «Синій кит» і масові бійки підлітків-учасників «ЧВК Редан» в українських містах. Діти спочатку розглядали їх як звичайні спільноти або субкультури, частиною яких вони хотіли бути. В обох випадках це сталося спочатку в російських містах, а потім поширилося і на українські.

Національна поліція тоді зупинила дії підлітків, заблокувала 30 каналів і груп «ЧВК "Редан» в Україні. За офіційними даними правоохоронців, «штучне поширення такої субкультури — це спроба російських пропагандистів провести чергову інформаційно-психологічну операцію та залучити підлітків до протиправної діяльності».

Фахівці з «По той бік новин» проаналізували десятки телеграм-каналів під брендом «Сущность». Багато з них становлять одну мережу й адмініструються одними й тими ж людьми, але є й автономні. Їм не вдалося знайти беззаперечних доказів, що це частина російської інтернет-пропаганди. Більшість підписників — українські підлітки, адміністратори каналів для зв'язку вказують номери українських мобільних операторів. Немає жодних підозрілих зв'язків з російськими кураторами. Якщо більшість каналів «ЧВК Редан» діяли в Росії, то «Сущності» — переважно саме в Україні. Хоча розслідувачі виявили «Сущности» зі згадкою Москви та Петербурга в назві, кількість їхніх підписників дуже невелика.

Проте це не означає, що Росія не може використати їх з поганими намірами. Навіть якщо ці канали створені та керуються українцями, ніщо не заважає викупити їх російським пропагандистам та ФСБшникам. Підписники таких ресурсів — вдала аудиторія для впровадження потрібних ворожих наративів. Підлітки в них глибоко втягнені в російський культурний, соціальний та інформаційний простір. Вони добре ознайомлені з російськими трендами, музикою, останніми чутками, цитатами російських реперів, обміном стикерпаків із їхніми зображеннями та російськими «голосовими мемами». Спілкування відбувається переважно російською мовою, навіть у «Сущності Львова».

Важко не помітити певну циклічність: у 2022 році «Синій кит» повернувся до України (перші згадки датуються 2017 роком), у лютому 2023 року — «ЧВК Редан», у лютому 2024 року — «Сущность» (насправді ще влітку минулого року, проте популярності набули лише зараз). Це може свідчити як про природні зміни трендів і субкультур серед підлітків, так і про штучне підігрівання уваги до цього явища. «Детектор медіа» публікував детальний розбір того, як насправді Росія вигадала субкультуру «ЧВК Редан» на основі культурного феномену «рьодан».

Пропагандисти в анонімних телеграм-каналах, що поширюють проросійську риторику, публікують відео про те, що в США студента нібито виключили з Університету Флориди, бо він російською мовою публічно виконав пісню про Володимира Путіна. До відео додають лист про відрахування. Проте це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту VoxCheck. За фразою «Did a brave thing at Campus Square today», яка показана на відео, вони знайшли оригінальний ролик у тіктоку. У ньому чоловік виконує іншу пісню, не російською мовою, і відео не містить згадок про відрахування з університету.

У тегах до відео співак вказав, що є «South African singer», «University of Johannesburg» і «UJ student». Що свідчить про те, що ймовірно він є студентом Університету Йоганнесбурга в Південній Африці.

Крім того, у відео чоловік зазначив, що виконував пісню біля Campus Square. Пошук на Google Maps показав, що у місті Йоганнесбург є торговий центр з такою ж назвою. Зображення локації в Google Maps збігається з локацією на відео — на це вказують блакитна та чорна вивіски й написи на них, чорний залізний паркан та наявність піску на вулиці.

Отже, про Університет Флориди або відрахування з нього через виконання пісні взагалі не йдеться. Для підробки листа про відрахування російські пропагандисти використали справжній лист про вступ до університету, який можна знайти у відкритих джерелах. Це підтверджується ідентичними підписами на обох документах.

Пропагандисти поширюють подібні фейки, щоб дискредитувати західних партнерів України та створити хибне враження кращої ситуації в Росії. Мовляв, Америка — лицемірка, бо цензурує своїх студентів.

В мережі поширюється відео, яке нібито належить британському журналу New Musical Express. Мовляв, згідно зі статистикою YouTube Music на 2023 рік, українських музикантів витіснили російські виконавці, зокрема Баста, Аигел, Катя Лель, Інстасамка, та американська співачка Тейлор Свіфт. Проте це виявилось відеофейком.

На нього звернули увагу фахівці проєкту VoxCheck. Вони з'ясували, що журнал New Musical Express не оприлюднював таких рейтингів. Фактично українські виконавці тримають лідерські позиції в офіційному рейтингу YouTube Music в Україні. Важливо відзначити, що Тейлор Свіфт не з'являється в цьому рейтингу.

Дослідження VoxCheck за 2023 рік показало, що в січні та лютому російські виконавці тимчасово потрапили до п'ятірки фаворитів, але протягом року лідерство належало українським артистам. Це вказує на те, що твердження про перевагу російських музикантів не є об'єктивним. Також, відповідно до громадського дослідження, більшість українців уникала російськомовного контенту, що свідчить про зміни в культурних уподобаннях під час війни. 

Пропагандисти поширюють подібні фейки, щоб створити хибне враження кращого статусу російської культури у порівнянні з українською навіть в умовах війни. Мовляв, українці насправді люблять російське більше, бо українське - сурогат. 

Пропагандисти намагаються дестабілізувати ситуацію у світі, підтримуючи різні конспірологічні рухи та використовуючи їх у рамках російської агресії проти України. Часто теорії змов створюють навколо постатей популярних осіб. Приклад цього — теорія про те, що американська співачка Тейлор Свіфт нібито є шпигункою Пентагону, що своїми піснями «бореться проти дезінформації».

У січні в ефірі програми «Jesse Watters Primetime» телеканалу Fox News її ведучий Джес Воттерз запитав у глядачів, як, на їхню думку, Свіфт стала такою популярною. Наголосивши, що в нього «немає доказів», він висловив теорію: «Близько чотирьох років тому психологічна операційна група Пентагону розглядала можливість перетворення Тейлор Свіфт на свій інструмент під час зустрічі НАТО. Якого виду інструмент? Психологічну операцію для боротьби з онлайн-дезінформацією». Він назвав її psy-op, тобто особою, яка таємно бере участь у психологічних операціях, зазвичай наймана урядом, військовими чи поліцією, для впливу на переконання, емоції та поведінку мас. Воттерз показав відеоролик, де хтось говорить про вплив Свіфт, коментуючи: «Так, це реальність. Психологічна операційна група Пентагону запропонувала НАТО перетворити Тейлор Свіфт на інструмент для допомоги адміністрації Байдена». Ведучий неодноразово поширював наративи щодо війни в Україні, співзвучні з російською пропагандою, до прикладу називаючи її «проксі-війною».

Насправді відео було взяте з академічної конференції з дезінформації, організованої НАТО у 2019 році. Жінка, яка виступала, — Алісія Марі Баргар — не пов'язана з Пентагоном чи НАТО, але була інженеркою у Прикладній фізичній лабораторії Університету Джонса Гопкінса. Баргар розповіла виданню Business Insider, що її слова вирвали з контексту. Вона обговорювала виклики кібербезпеки і використовувала Свіфт як «випадковий приклад відомої особи для пояснення концепції аналізу соціальних мереж аудиторії».

Представник Пентагону прокоментував теорію для Politico, зазначивши: «Щодо цієї теорії змови, ми будемо від неї відштовхуватися (shake it off)», натякаючи на пісню Тейлор Свіфт «Shake It off».

Ця теорія не виникла з повітря. Праворадикальні коментатори зі  США звинувачували Свіфт у ключових поразках політиків-республіканців. Хоча Свіфт не підтримувала жодного кандидата на цих виборах, вона публічно підтримувала Байдена у 2020 році і нагадала своїм прихильникам про голосування у 2022 році. 

Після того, як Свіфт була названа «Людиною року 2023 року» журналом Time, знову з'явилися подібні твердження від консервативних коментаторів, які вказували на те, що вона нібито є частиною великої виборчої змови. Ексрадник Трампа Стівен Міллер заявив, що слава Свіфт «не є органічною». Активістка крайніх правих Лаура Лумер сказала, що Свіфт — це та, «на кого розраховують демократи для втручання у вибори президента 2024 року». Анонімні телеграм-канали, що транслюють проросійську риторику, теж поширюють дописи з подібним меседжем.

Російські пропагандисти використовують цю теорію, щоб спробувати втрутитись у справи внутрішньої американської політики та знівелювати вплив американської попкультури в Європі. Крім того, у такий спосіб вони підтримують осіб, прихильних до російського світогляду, в американських політичних колах. 

Користувачі соцмереж знову поширюють інформацію, нібито колишній чоловік співачки Камалії, пакистанець Мохаммад Захур, купив винищувачі для України. Втім це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту «НотаЄнота». Вони зʼясували, що Захур насправді не купував винищувачів для України. Камалія особисто спростовувала цю інформацію. Початок цієї історії йде з інтервʼю Камалії у 2022 році, де співачка заявила, що отримала дозвіл від Захура розповісти про факт надання двох винищувачів Україні, але без конкретних подробиць. Як виявилося, вона мала на увазі військову допомогу від Пакистану. Однак цитату спотворено на низці сайтів і соціальних мереж, де чоловікові Камалії приписали придбання літаків.

Фахівці проєкту звернули увагу на цю ситуацію через особливості її повторної появи в українському медіапросторі. Вони зʼясували, що фейк знову поширили на початку січня через одну з фейсбук-сторінок, яка має понад 440 тисяч підписників. У коментарях до допису надається лінк на основну статтю, а доменне ім'я сайту, що поширює цей фейк, розташоване в зоні .su — національному домені верхнього рівня для колишнього Радянського Союзу. Навіть після припинення існування Союзу домен SU залишається російським. Фектчекери зазначають, що з 1993 року адміністратором цього домену є Російський інститут розвитку соціальних мереж (РосНДІРСМ), розташований у Москві. З 2009 року технічне обслуговування цього домену здійснюється «Технічним центром інтернету», що також у Москві.

Найцікавіше, що сторінка, котра поширює цей вкид через .SU, адмініструється трьома особами, які перебувають в Україні. З огляду на це, на думку «НотиЄнота», через сторінки, що публікують «добрі новини» про «підтримку України» від відомих осіб, можуть запускатися фейки, якими тестують аудиторію на реакцію до різних видів впливу.

У прокремлівських медіа поширюють інформацію, що в Україні нібито заборонили використовувати костюми персонажів Діда Мороза й Снігуроньки. І при цьому начебто штраф у разі порушення — 20 тисяч гривень. Також у публікаціях додають  «пам’ятку» (яку нібито вивішують в українських школах), де пишуть: «одяг Діда Мороза заборонений», адже «святий Миколай ходить із ангелом». Це — брехня.

Аналітики StopFake проаналізували цей кейс і пояснили, що жодних офіційних «заборон» на використання костюмів цих персонажів не існує. А «пам’ятку» поплічники Кремля могли легко зробити за допомогою графічних редакторів, згодом поширити «новину» про заборону костюмів. Як пояснюють фахівці StopFake, цю інформацію поширювали лише в російському сегменті соціальних мереж.

Тобто жодні українські медіа не виходили з такою новиною. І жодних відповідних указів, приміром, від Міністерства культури та інформаційної політики чи Міністерства освіти й науки України нема. 

Прокремлівські ресурси поширюють інформацію, що буцімто влада Харкова має намір розпочати будівництво підземної школи винятково у своїх інтересах – «заради гарної картинки та піару». Мовляв, ініціативи такого роду робляться лише для того, щоб вчергове розікрасти бюджет, а школярам і у звичайних школах нібито нічого не загрожує. Втім це – фейк. 

У проєкті StopFake фактчекери звернули увагу на цю інформацію. Вони зауважили, що пропагандистські ресурси «забули» сказати, що українські школярі змушені навчатися не в класних кімнатах своїх шкіл, а в укриттях під землею через постійні російські атаки на цивільну інфраструктуру, зокрема й на заклади освіти. За даними Міністерства освіти України та ЮНІСЕФ станом на листопад 2023 року, по всій території країни зруйновано або пошкоджено росіянами понад 4100 українських шкіл. З них у Харківській області повністю знищено 51 освітню установу, а частково пошкоджено 579 шкіл, дитячих садків, ЗВО та інших навчальних закладів. Експерти дитячого фонду ООН наголошують, що через російську агресію українські діти залишилися без доступу до базових прав – освіти та охорони здоров’я, що ставить під загрозу їхнє життя й добробут.

У випадку закриття шкіл і дитячих садків через російські атаки діти втрачають можливість спілкування зі своїми однолітками, що є важливим для їхнього розвитку. У звʼязку з цим у Харкові, як і в низці інших українських населених пунктів, практикується змішане навчання – онлайн та офлайн у безпечних місцях. У Харкові – це метрополітен. На п’яти станціях харківського метро обладнано 19 класних приміщень, які відповідають нормам безпеки у воєнний час, а також освітнім нормам. Класи обладнано шумоізоляцією та клімат-контролем, приміщення ізольовані від платформ, якими рухаються потяги. У метро в кілька змін навчаються 105 класів, 2087 дітей. Переважно це школярі молодшого та середнього віку. 

Враховуючи попит серед батьків харківських школярів на офлайн-навчання їх дітей у безпечних місцях, міська влада в жовтні 2023 року повідомила про намір розпочати будівництво першої підземної школи. Вартість будівництва – 58 мільйонів гривень. Школа зможе вмістити 450 школярів, тобто 900 дітей у дві зміни. Підготовчі будівельні роботи вже розпочалися.

Пропагандисти стверджують, що їх «високоточна зброя» потрапляє тільки в стратегічно важливі військові обʼєкти, а обстріли росіянами шкіл, дитсадків, культурних установ тощо – це все вигадки українців. Тобто, армія Росії в жодному разі нібито не атакує цивільне населення України, а тому за життя українських дітей можна не переживати. Зрештою, цей випадок дезінформації має на меті підживити наратив агітпропу про бездарну українську владу, яка все розкрадає й займається самопіаром, замість того, щоб підіймати рівень життя звичайних українців.

У мережі поширюють скриншот з нібито статтею «Української правди», на якому міститься інформація, що на каналі ICTV, власником якого є Віктор Пінчук, вийде серіал «Волонтер з народу». У головній ролі буцімто має зніматися Сергій Притула. Втім це — фейк.

Експерти з проєкту VoxUkraine проаналізували цей кейс. Їм вдалося зʼясувати, що скриншот є підробленим, а згадок про запуск цього серіалу немає в українських ЗМІ. На сайті «Української правди» не існує жодної статті про серіал «Волонтер з народу», а останній матеріал журналіста Михайла Ткача, який згідно зі скриншотом є автором згаданої статті, був опублікований ще 17 листопада. Публікація ж про серіал датується 23 листопада. Тобто, ціла низка доказів доводять неправдивість цієї інформації. 

Цей вкид має на меті посіяти розбрат серед українського народу. Брехня, що в головній ролі в серіалі мав би бути Сергій Притула, — людина, яка керує власним благодійним фондом і допомагає армії у великих масштабах, — цілиться на те, щоб обурити українців і зневірити їх у перемозі України. 

Одним із факторів, що нібито символізує єдність російського суспільства й держави, є «велика російська культура». У них вітчизняна література — це важлива складова частина культури, духовне середовище проживання народу. Це про Пушкіна, Достоєвського, Чехова, Чайковського, Гоголя чи Толстого зокрема. 

Росіяни вживають термін «велика російська культура» насправді з метою побороти свій комплекс неповноцінності та штучно возвеличити її на міжнародній арені. Мовляв, культури різноманітних країн і народів мають право на існування, але «великою», тобто з винятково багатою спадщиною, є саме російська.

Впродовж століть Росія знищувала українську культуру: мову, історію, звичаї і традиції, культурну еліту — і це не вичерпний список. Росіяни спотворювали факти, присвоювали собі українських літераторів і культурних діячів, наприклад, письменника Миколу Гоголя чи художника Казимира Малевича. Україна — це нібито територія, яка завжди належала спочатку радянській, а нині російській спадщині.

Війна Росії проти України показала справжнє обличчя агресора. Виявилося, що «велика російська культура» може масово виховувати вбивць, ґвалтівників і мародерів, які мають на своєму рахунку вже тисячі воєнних злочинів. Росіяни також показують «велич» культури, на якій зростали, фізичним знищенням памʼяток української культурної спадщини. 

Наприклад, у містечку Іванків на Київщині окупанти обстріляли й підпалили історико-краєзнавчий музей, у якому зберігалося майже 20 робіт всесвітньо відомої української мисткині Марії Примаченко. У Харківській області російські війська прямим влучанням ракети знищили Національний музей Григорія Сковороди. У Запорізькій області росіяни пограбували та розгромили Василівський історико-архітектурний музей «Садиба Попова», що є національною пам’яткою. Міністерство культури та інформаційної політики стверджує, що загалом росіяни пошкодили в Україні вже 664 об'єкти культурної спадщини станом на липень 2023 року.

Позиціювання російської культури як великої завжди мало на меті виправдовувати насильство та зневагу до інших, що є одним із проявів ксенофобії. Пишатися власною культурою, звичайно, можна, проте коли вона насправді привласнює здобутки інших собі подібних, намагається переписати історію, то розмови про «велич» тої культури, в нашому випадку російської, не мають жодного сенсу. Виходить, що ніякої «великої російської культури» не існує — це вигадка, яка радше націлена на те, щоб підкреслити нібито вищість цієї культури над усіма іншими.

Проросійські ресурси стверджують, що в Україні зʼявився молитовник для дітей, у якому їм пропонується молитися Богу, промовляючи такі слова: «Захисти мого батька під Донецьком, як захистив мого прадіда в Галичині». Це — маніпуляція. 

Кейс дослідили фактчекери «Ґвара Медіа». Вони звернулися до одного з місць продажу цього молитовника, «Церковної крамниці Львівської Архиєпархії УГКЦ», із запитанням, чи справді є такий текст у книжці. У відповідь на запит фактчекерів працівники крамниці відповіли, що такого тексту в молитовнику немає, й додали, що він виданий ще 2011 року, тобто задовго до початку військової агресії Росії проти України. 

Пропагандисти намагаються демонізувати українців в очах звичайних громадян Росії, щоб виправдати воєнні злочини армії Росії в Україні. Нещодавно ми опублікували велику статтю про українських дітей, що страждають внаслідок російської агресії.

19 жовтня 2023 року Верховна Рада України в першому читанні схвалила «Законопроєкт про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій». Сталося це після пів року суперечок  депутатів і «прокльонів» прибічників УПЦ МП в Україні. Ухвалений закон може змусити Українська православну церкву охочіше йти на компроміси з владою в низці питань — від залишення Києво-Печерської лаври до більш конструктивної співпраці керівництва церкви. 

Московський патріархат є одним із найбільших осередків російського впливу на території України. Центр протидії дезінформації повідомив, що російська пропаганда негативно сприйняла законопроєкт про заборону релігійних організацій, повʼязаних із Росією, а експрезидент Росії Дмитро Медведєв описав таку політику української влади «густо замішаною на кокаїні та сатанізмі». 

Україна, прийнявши відповідний законопроєкт у першому читанні, нівелює черговий важіль впливу на українське населення через релігію. Раніше ми писали про те, кого прихильники Московського патріархату називають «грішниками».

Російські ЗМІ, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що західні країни користуються війною в Україні, щоб вивезти українські історичні цінності. У Харківському історичному музеї нібито під виглядом оцифрування пам’яток вивозять їх на захід України, де «їхні сліди губляться». Їх буцімто беруть «на тимчасове зберігання», проте насправді повертати їх не збираються. Це — маніпуляція.

Кейс дослідили фактчекери проєкту StopFake. Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова є учасником міжнародного проєкту «Memory Savers», метою якого є оцифрування історичних пам’яток, наукові дослідження музейних колекцій та внесення їх до європейської бази даних. Щодо вивезення цінних експонатів за кордон мова не йде.

Проте саме Росія розкрадає українські музеї та галереї, вивозить культурні цінності з тимчасово окупованих територій.

Агітпроп використовує тактику віддзеркалення: звинувачує Захід у розкраданні українських пам’яток та цінних експонатів, тобто в тому, що насправді робить Росія на тимчасово окупованих територіях, аби відвернути увагу від своїх злочинів. Раніше ми розповідали про меседж, що Росія не нищить українську культурну та історичну спадщину, та спростовували фейк, що Київ домовився з ЮНЕСКО про передачу святих мощей до музеїв Італії, Франції, Німеччини та Ватикану.

Таку інформацію поширили прокремлівські медіа. У повідомленнях ідеться, що у Європі люди почали масово створювати графіті з написом «Glory to urine» — «Слава сечі» з алюзіями на український порядок денний. Пропагандисти публікують трійко світлин із європейських міст, де нібито є такі графіті. Це — брехня. 

Фактчекери проєкту «Брехунець» дослідили кейс і встановили, що всі три фото відредагували у програмі-фоторедакторі. А за допомогою спеціального інструмента FotoForensics на фейкових картинках вони виявили ознаки редагування. Також фактчекери вирішили встановити відповідність між світлиною та ймовірним розташуванням графіті у європейських містах. Фахівці визначили, що на жодній із локацій немає таких графіті. 

Нагадаємо, що раніше ми документували кейс, нібито у Нью-Йорку встановили білборд із написом «Слава Сечі». Водночас ми неодноразово аналізували фейки, які стосуються підробних графіті чи обкладинок іноземних журналів/газет. У такий спосіб пропагандисти прагнуть показати, що їхню риторику (наприклад, що Зеленського ненавидить увесь світ) також повторюють на Заході. Наявність колективного переконання створює враження правдивості всіх тез. Тому споживачі дезінформації більш схильні вірити таким випадам, які нібито демонструють «справжній зріз думок» суспільства. І згодом у них складається враження, що громадськість справді незадоволена Україною. 

Низка анонімних телеграм-каналів з проросійською риторикою поширюють інформацію, нібито Президент України Володимир Зеленський запропонував «сатаністці» Марині Абрамович стати посолкою України, аби вона «займалась українськими школами». Це — фейк. 

На нього звернули увагу фахівці проєкту VoxCheck. Вони зʼясували, що статтю на британському медіа The Telegraph, на яку посилаються пропагандисти, вже видалено. Її автор, своєю чергою, покликається на інтервʼю акціоністки Марини Абрамович Музею сучасного мистецтва в Шанхаї, однак фактчекерам не вдалося знайти його. Вони також наголошують, що англомовний термін ambassador, вжитий у статті, може означати як дипломатичний ранг, так і неофіційне представлення інтересів конкретної групи людей без потреби державного призначення. В українськомовних медіа згадок про це немає, а іноземні медіа, такі як The Jerusalem Post, посилаються на італійське видання La Repubblica, на якому немає  публікацій щодо цього у відкритому доступі. Повідомлень про «запрошення» немає і на сайті Офісу Президента України, його офіційному телеграм-каналі та сторінці у фейсбуку. На офіційних акаунтах Абрамович теж про це не згадується.

Пропагандисти також не деталізують, чому вони вважають Абрамович «сатаністкою», не лише в дописах на цю тему, а в усіх, де фігурує імʼя акціоністки. На думку аналітиків VoxCheck, вони посилаються на ситуацію з 2016 року, коли організація WikiLeaks опублікувала частину електронних листів зі зламаного облікового запису Джона Подести, який тоді очолював передвиборчу кампанію Гілларі Клінтон на президентських виборах у США. Серед них було повідомлення від Абрамович, у якому вона висловлює радість від того, що брат Подести, колекціонер творів мистецтва на імʼя Тоні, завітає на spirit cooking. Це можна перекласти і як «духовне приготування їжі», і як «готування духів», що є загрозливішим варіантом. У відповідь на це акціоністка в одному з інтервʼю зазначила, що це була звичайна вечеря зі звичайним меню, яке вона називає «духовною кухнею». Крім того, у Марини Абрамович є поема з назвою «Spirit Cooking», де немає сатаністських мотивів. Її перформанси з самого початку карʼєри полягають у випробуванні меж власного тіла, через що їх вважають «сатаністськими обрядами». 

Марина Абрамович публічно підтримує Україну з 25 лютого 2022 року, однак немає підтверджень тому, що вона отримувала пропозиції бути амбасадоркою або посолкою України. 

Вдаючись до таких фейків, пропагандисти мають на меті дискредитувати український уряд і тих, хто підтримує Україну. Мовляв, її можуть підтримувати тільки «сатаністи», які хапаються за можливість утриматись у заголовках на актуальні теми. Все це для того, щоб виправдати свою агресію проти України, нібито Росія й бореться проти «сатаністів» і тих, хто їх підтримує. 

У листопаді 2022 року СБУ почала проводити обшуки на обʼєктах Української православної церкви Московського патріархату по всій Україні. Результатами таких дій стали масові виявлення російських паспортів, георгіївських стрічок, матеріалів антиукраїнського спрямування, партійних квитків «Комуністичної партії» СРСР тощо. Низці священників та ієрархів УПЦ МП спецслужба вручила підозри в розпалюванні міжрелігійної ворожнечі чи виправданні російської агресії. Ситуація, що склалася на той момент, прихильникам Московського патріархату була не до вподоби, тож виникла потреба в захисті їхніх церков і соборів, легітимації діяльності в Україні.

У відповідь на дії СБУ та осуд українського суспільства віряни МП почали використовувати слово «грішники» на позначення людей, які нібито відвернулися від них і бажають розʼєднати церкви. Свою церкву вони називають «істинною» і залякують, що «грішники» відповідатимуть за свої дії на іншому світі. Агітпроп також проявляє ксенофобію, коли стверджує, що настане час, коли російське православʼя буде очищене від «завезеної» із-за кордону релігійної скверни. Водночас віряни МП кажуть, що є ще час покаятися тим, хто зрадив їхню патріархію, і якщо відступники це зроблять, то будуть прощені й прийняті назад. 

Зрештою, ще 27 травня 2022 року зі Статуту про управління Української православної церкви були виключені всі норми, які хоч якось натякали на зв’язок із Москвою. Разом з тим Статут Російської православної церкви продовжує визначати УПЦ частиною Московського патріархату, тобто вважає її своїм структурним підрозділом. 

Нагадаємо, що на початку повномасштабного вторгнення патріарх РПЦ Кирило благословив російські війська на кровопролитну війну в Україні. УПЦ МП часто провадить не лише духовно-культурну діяльність, притаманну релігійним спільнотам, а й здійснює політичні дії, які шкодять інтересам і національній безпеці України. Своєю чергою, Росія всіляко спекулює на цьому, викривлюючи реальність. Раніше ми також задокументували фейк росіян про те, що через «українське богохульство» на храмі Києво-Печерської лаври почорніли хрести.

Гумор та політична сатира з часом набувають дедалі більшої ролі в пропаганді. Вони стають потужними, складними та багатогранними елементами психологічного впливу на людей. Завдяки менш серйозній формі за допомогою жартів можливо ефективно передати важливу, часто суперечливу і навіть образливу інформацію. Часто саме з використанням елементів сатири певна інформація набуває властивості «вірусної» і поширюється значно швидше. 

Разом з тим додавання гумору створює багатозначні конструкції, які залишають місце для маневру під час дискусії, особливо коли звичайна мова та серйозні аргументи не працюють. Він свого роду «вимикає» в людей критичне мислення. Крім того, розуміння та сприйняття жартів створюють умови для формування певних соціальних спільнот. А гумор у цьому сенсі грає роль своєрідного маркера належності до цих угруповань, системи розпізнавання «свій / чужий». Також гумор може по-справжньому інформаційно «вбивати» певну особу, групу людей чи навіть країну. Він здатен формувати зневажливе ставлення та зводити серйозні речі до рівня тих, що викликають лише сміх.

Одним з перших жанрів політичного гумору стала карикатура, яка почала розвиватись ще у першій половині XVIII століття. У Радянському Союзі її перетворили на потужну зброю власної пропаганди ще на початку його існування — у 1920-х роках. Найвизначнішими майстрами пропагандистських карикатур в СРСР вважаються Борис Єфімов, Кукринікси (Михайло Купріянов, Порфірій Крилов та Микола Соколов), Дмитро Моор (Орлов), Віктор Дені (Денісов) та Михайло Черемних. Їхні роботи висміювали як зовнішніх ворогів СРСР, таких як нацистська Німеччина, фашистська Італія, західні держави (США, Велика Британія, Франція тощо), так і верстви населення всередині країни, які радянський режим вважав для себе ворожими: дворяни, капіталісти, куркулі (заможні селяни), священники тощо. При газеті «Правда» працював цілий сатиричний журнал «Крокодил», який був невід'ємною частиною агітпропу і в якому публікувалася більшість зі згаданих вище авторів.

З прогресом інформаційних технологій пропаганда за допомогою гумору тільки посилюється та розвивається, вже у сучасній путінській Росії. Мабуть, найвідомішим пропагандистом від гумору був покійний Михайло Задорнов. Багато хто з нас пам'ятає його антизахідні наративи про нібито «тупих американців», які були його візитівкою як гумориста. Після Революції Гідності 2014 року і до своєї смерті у 2017 році Задорнов неодноразово використовував антиукраїнські жарти. Він навіть не цурався жартувати про збиття російськими терористами малайзійського Боїнгу у 2014 році в Донецькій області.

Ще одне джерело російської гумористичної пропаганди — програма КВК. Шоу є потужним інструментом стратегічних політичних комунікацій через доступ до різних каналів розповсюдження. Програму транслюють у прайм-тайм федеральних та міжнародних російських телеканалів, поширюють у соцмережах, на сайті, передруковують жарти в пресі і транслюють на радіо. Засновник КВК Олександр Масляков має близькі зв’язки з Кремлем. Про це свідчать, зокрема, фінансування державою будівництва концерт-холу «Планета КВК» у Москві, підтримка КВК-змагань за кордоном, участь політиків топрівня (в тому числі Путіна та Медведєва) у зйомках програм. Крім того, з 1 червня 2016 холдинг «Газпроммедіа» запустив окремий телевізійний канал КВК з майже цілодобовою трансляцією цього шоу. А Масляков отримав державну нагороду «За заслуги перед Вітчизною» третього ступеня. Звичайно, автори КВК не забувають дякувати за щедрість своїм спонсорам — у шоу постійно показується позитивний образ президента Путіна та його команди. Така дружба з політиками дала власнику КВК Олександру Маслякову змогу створити не лише власну програму, а й велику бізнес-імперію для її підтримки.

Інші відомі російські гумористи також підтримують Путіна і є рупорами його пропаганди. Серед них Михайло Галустян, Євген Петросян (проти них Україною введені персональні санкції), Гарік Харламов, Юрій Стоянов, Іван Ургант, Володимир Винокур, Володимир Моісеєнко та Володимир Данилець (останні двоє відомі як творчий дует «Кролики»).

Російські медіа, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що росіяни завдають високоточних ударів виключно по українських військових об’єктах, а соціальну інфраструктуру та релігійні споруди не атакують. Це — неправда.

На кейс звернули увагу фактчекери Центру стратегічних комунікацій. Міжнародна організація ЮНЕСКО наводить такі цифри: станом на 20 липня 2023 року фахівці задокументували 270 культурних обʼєктів (храми, музеї, історичні будівлі, пам’ятники, бібліотеки та архіви) в Україні, які постраждали від збройної агресії росіян. А в Інституті релігійної свободи заявили, що зафіксували знищення, пошкодження чи пограбування щонайменше у 494 релігійних спорудах.

У ніч на 23 липня внаслідок ракетних ударів Росії по Одесі зазнали пошкоджень Спасо-Преображенський собор і дві памʼятки архітектури та зруйновано шість житлових будинків. 

У такий спосіб російський агітпроп намагається вибілити Росію, яка вчиняє атаки на українські міста. Мовляв, їхня ціль — виключно військові об’єкти, а воєнних злочинів проти українців  росіяни нібито не вчиняють. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що українські високопосадовці нібито видають військові об’єкти за цивільні.

Російські медіа та користувачі соцмереж, що поширюють проросійську риторику, стверджують, що в Парижі нібито планують провести розпродаж ікон із Києво-Печерської лаври на окремому аукціоні. Мовляв, доказом цього є фото білборду з рекламою заходу із запланованою датою — 1 жовтня. Це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони взяли коментар у представника аукційного дому Osenat, що вказаний на «бігборді». Він заявив, що це оголошення є фейковим, як і сам «аукціон». Крім того, на офіційному сайті дому можна побачити, що на 1 жовтня не заплановано жодного аукціону або інших заходів. 

Поширюючи такі фейки, пропагандисти хочуть показати, що західні країни нібито навмисно вивозять витвори мистецтва з історичних памʼяток України, щоб більше ніколи їх не повернути. Однак насправді ж деякі експонати евакуйовують у європейські музеї саме через невпинні російські обстріли цивільної інфраструктури. «Детектор медіа» писав, як іще російський агітпроп інструменталізує історію України у своїх цілях. 

У російському та грузинському сегменті фейсбуку та в медіа, які транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію з посиланням на російську Службу зовнішньої розвідки, що Київ нібито домовився з ЮНЕСКО про передачу православних святинь Києво-Печерської лаври до музеїв Італії, Франції, Німеччини та Ватикану. Буцімто святі мощі мали вивезти з метою їх збереження. Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту Myth Detector. Вони встановили, що інформація про вивезення святих мощей з Києво-Печерської лаври до країн Європи є неправдивою. Міністр культури України Олександр Ткаченко на своїй сторінці у фейсбуці написав, що «жодна сакральна цінність не покине територію України». Також виконувач обов'язків директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко зазначив, що «таких планів у заповідника не було і не буде». Інформацію про цю угоду неможливо знайти на офіційному сайті ЮНЕСКО.

Натомість на офіційних сторінках Мінкульту та Національної комісії України у справах ЮНЕСКО у фейсбуці спростували цей фейк.

Поширюючи інформацію про те, що Київ домовився про передачу святинь до країн Європи, пропагандисти намагаються дискредитувати ЮНЕСКО та українську владу. Агітпроп створив фейк, аби посіяти релігійну ворожнечу, а також відвернути увагу від злочинів, які скоює Росія, зокрема, від розграбувань музеїв та галерей. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що Росія не нищить українську культурну та історичну спадщину.

8 травня Володимир Зеленський підписав указ про відзначення Дня Європи в Україні 9 травня. Натомість День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні пропонують відзначати 8 травня. На тлі цих змін у проросійських анонімних телеграм-каналах поширювали чимало дезінформаційних меседжів, за допомогою яких Росія нав’язує аудиторії власне трактування подій. Аналітикині й аналітики «Детектора медіа» виокремили найпоширеніші з них.

1. Зеленський віддав День перемоги Росії, хоча українці — народ-переможець.

Справді, українці воювали проти нацизму у складі різних армій світу, тому що були бездержавним народом. Більш ніж 7 мільйонів українців боролися з Третім Рейхом у Червоній Армії. Окрім того, вони воювали у складі армій США, Великої Британії, Чехословаччини, Польщі, Канади та інших країн. Саме тому влада й запропонувала відзначати День пам’яті та перемоги над нацизмом разом із рештою світу. Проте це не означає, що Україна відмовляється від ролі переможця взагалі, як намагаються переконати аудиторію телеграм-аноніми, підсилюючи повторюваний пропагандистський наратив, що «українці — нацисти», адже відмовляються від так званого Дня перемоги над цим явищем. Це рішення означає лише те, що відтепер Україна відзначатиме День пам’яті 8 травня, як і більшість країн світу.   

2. Святкувати День Європи немає сенсу, бо європейські країни здалися нацистам або були їхніми союзниками.

Насправді навіть в окупованих Німеччиною країнах і в державах-союзницях діяв потужний рух опору нацистам. Понад те, такі держави як Чехословаччина та Польща, хоч і перебували під окупацією, мали свої військові з’єднання у складі армій інших країн. Наприклад, вихідці із Закарпаття, які були на той час громадянами Чехословаччини, у 1943 році становили більшість у Першій окремій чехословацькій бригаді. Це з’єднання воювало проти нацистів у складі Червоної Армії та відзначилося в боях за звільнення Харкова і Київській наступальній операції. Щодо боротьби проти нацизму в європейських країнах, то варто згадати Варшавське повстання, Словацьке національне повстання, Рух опору у Франції тощо. Тобто Європа теж боролася та воювала проти нацизму. Поширюючи такі меседжі, анонімні телеграм-канали намагаються дискредитувати європейських союзників, очорнивши їхнє історичне минуле перед українською аудиторією. Тим самим просуваються пропагандистські тези, що тільки «братній російський народ», без допомоги Європи, разом з українцями переміг нацизм.

3. Україна відмовилася від 9 травня, щоб догодити західним партнерам.

Цим меседжем анонімні користувачі соцмереж просувають тези російського агітпропу, що «Україна — маріонетка Заходу», щоб позбавити Україну в очах споживачів пропаганди легітимності та суверенності ухвалення рішень.  Насправді святкування Дня Європи синхронізували з цим святом у країнах ЄС, причому відзначення Дня пам’яті та перемоги також відтепер проходитиме разом із Європою. 

4. Влада заборонить українцям приносити квіти до пам’ятників загиблим у Другій світовій війні. За це можна буде отримати тюремний вирок.

Насправді, згідно з законом про декомунізацію, вшанування пам’яті загиблих у Другій світовій, покладання квітів до пам’ятників чи вихід на вулиці ветеранів із медалями (на чому теж наголошували телеграм-аноніми) не вважається злочином. Натомість карається тільки публічна демонстрація нацистських і комуністичних тоталітарних символів. При цьому ці символи не вважаються забороненими, якщо вони розміщені на державних нагородах, ювілейних медалях та інших відзнаках, якими нагороджували до 1991 року та протягом 1991-2015 років у зв’язку з річницями подій періоду Другої світової війни. Анонімні телеграм-канали поширюють такі меседжі, щоб залякати аудиторію та дискредитувати Україну, ототожнюючи її з тоталітарними державами. 

У річницю анексії Криму російські інституції публічної дипломатії у Польщі, а саме «Російські доми» у Гданську та Варшаві поширювали на своїх офіційних сторінках у соцмережах пропагандистську риторику. 

На це звернули увагу аналітики польського проєкту Demagog. Зокрема, вони знайшли репости мінімітингу з нагоди «привітання» для Росії з «воззʼєднанням Криму» від польського народу на сторінках «Домів» у фейсбуку. Мовляв, поляки насправді підтримують Росію та вже давно визнали Крим частиною Росії. Утім на відео, яке поширили на цих сторінках видно, що на «мітингу» можна знайти лише кілька осіб.

«Російські доми» є інституцією, що має на меті поширення російської культури та мови за кордоном. Однак оскільки вона безпосередньо підпорядковується Міністерству закордонних справ Росії, її риторика збігається з риторикою відомства. Випадок, повʼязаний з анексією Криму, не  поодинокий. Фахівці того ж проєкту Demagog розповідали й про те, як на офіційних акаунтах «Російських домів» у соцмережах називали тимчасово окуповані території України російськими. У такий спосіб пропагандисти хочуть спробувати легітимізувати порушення норм міжнародного права, чим і є насправді тимчасова окупація українських земель. 

Пропагандисти поширюють інформацію, нібито Національна галерея у Лондоні має намір забрати з експозиції портрет Джованні Арнольфіні та його дружини, написаний Яном ван Ейком у 1434 році. Нібито відвідувачі галереї обурені тим, що люди на картині схожі на президента Росії Володимира Путіна. Це — фейк. 

На цю ситуацію звернули увагу фактчекери Reuters. Вони отримали коментар від речника галереї, який повідомив, що зараз немає планів забирати її з експозиції, оскільки скарг на неї теж немає. Неможливо знайти також ані пресрелізів щодо усунення картини, ані публічних закликів до таких дій. 

Пропагандисти хочуть у такий спосіб показати, що Європа захлинається у абсурдній русофобії. Мовляв, у сліпій ненависті до Росії й усього російського європейці чіпляються до всього підряд. «Детектор медіа» вже описував особливе бачення «русофобії», яке поширюють пропагандисти.